До уваги учнів 8-А класу) "Ой Морозе, Морозенку"

«Ой Морозе, Морозенку»

Тема: оспівування боротьби козаків під керівництвом Морозенка з татарами.

Ідея: возвеличення мудрості, мужності козацького ватажка; засудження жорстокості, підступності татарських поневолювачів.

Основна думка: нічого не бояться козаки, заради щасливого життя народу вони ладні пожертвувати власним життям; народ, що б’ється за свою незалежність, неодмінно переможе.

Жанр: історична пісня.

Композиція

Твір має свого роду обрамлення — починається і закінчується уславленням мужності козацького ватажка Морозенка.

Експозиція: похід козаків на татар під керівництвом Морозенка.

Зав’язка: бій з ворогом.

Кульмінація: полон та катування героя.

Розв’язка: сум матінки-України з приводу смерті свого сина.

Мотиви: «патріотизм», «материнська любов», «ворог», «могила», «слава».

Образи: людей: Морозенко — відважний козак, якого жорстоко вбивають турки (прототипом якого, можливо, є, за різними версіями, або сподвижник Б. Хмельницького Станіслав Морозенко, або герой походів проти турків Нестор Морозенко); мати Морозенка; українські козаки; татари; природи: зозуля, орел; предметів і явищ: Україна, серце, висока могила, Савур-могила.

Композиція (сюжет): (пролог) заспів про плач України за Морозенком (своєрідна заплачка) — (експозиція) мати, йдучи на місто, відчуває, що щось лихе може трапитися із сином, якого взяли до війська — (зав'язка) Морозенко збирається в похід проти татар — (розвиток дії) Морозенка оточили й узяли в полон татари — (кульмінація) страта Морозенка — (розв’язка) поховання Морозенка у високій могилі — (епілог) страждання матері й плач усієї України за справжнім сином.

Попередній композиційний розподіл дещо деталізований. Пісню можна також поділити на 3 частини: недобрі передчуття матері Морозенка — розповідь про захоплення та страту турками Морозенка — тужіння матері й України за своїм сином.

Система віршування: силабічна (народнопісенне віршування).

Віршовий розмір: віршовий рядок розбитий клаузулою (ритмічною паузою) на 8 і 6 складів за зразком:

Ой заплакала Морозиха II та й стала тужити = _ _ _ _ _ _ _ _ // _ _ _ _ _ _.

Строфа: двовірш (дистих), розбитий на чотиривірш.

Римування: у дистихові — паралельне (аа).

Художні засоби виразності: епітет, постійний епітет, метафора, персоніфікація, метонімія, фразеологізм, слова зі зменшено-пестливим значенням, риторичне звертання, анафора, підсилювальний повтор, гіпербола, алегорія, символ.

Історичні відомості

У XIVст. литовські князі захопили більшу частину України, а польські феодали загарбали Галичину і Західну Волинь. Між феодалами Литви і Польщі велась уперта і тривала боротьба за українські і білоруські землі, від якої найбільше страждав трудовий народ. Становище трудящих почало різко погіршувалось після того, як у 1569 р. на шляхетському сеймі в Люблині було проголошено політичне об’єднання Литви з Польщею і українські землі, що знаходилися в межах Литовської держави, опинились під владою шляхетської Польщі.

Захоплені пристрастю до наживи, польські магнати і шляхта почали привласнювати величезні земельні масиви, нещадно закріпачувати селян, збільшувати феодальні повинності. Вони господарювали на Україні, як у колонії. Від них не відставало місцеве українське панство.

Загарбавши українські землі, польські феодали (магнати і шляхта) встановили на Україні найтяжчий, нелюдський кріпосний гніт. Весь тягар кріпосницького і національного гніту ліг на селянство, міську бідноту, козацькі низи. Польська шляхта не вважала українських селян за людей, грубо топтала їх людську гідність. Польські пани за допомогою Ватикану заходами жорстокого примусу насаджувати на Україні католицизм, запроваджували церковну унію, проводили політику насильного ополячування українців, глумилися з української мови і культури, намагаючись духовно поневолити український народ.

Все це викликало ненависть народу до гнобителів, загострювало класові суперечності, спричинялося до масових селянських повстань, які кінець кінцем привели до Народно-визвольної війни 1648-1654 рр.

Протягом шести років Народно-визвольної війни українського народу кримський хан виступав із своїм військом то на боці козаків, то проти них — з пансько-польськими полчищами. Проте в усі часи татари не припиняли грабунку українських земель. Навіть після переможних битв разом з козаками, повертаючись додому в Крим, підступне татарське військо палило й грабувало села та міста, вбивало чи забирало в полон мирних людей. Козаки їм цього не дарували і часто вступали у кровопролитні бої зі своїми вчорашніми союзниками.

Це були страшні часи. Більшість сіл і міст лежало в руїнах, поля не оралися, хліб не сіявся. Змучений люд блукав по країні. Люди гинули не лише в боях і під час татарських нападів, а й від голоду.

Отже, пісня «Ой Морозе, Морозенку» розповідає про один із боїв, під час якого татари розбили козацький загін і полонили, а потім скарали його ватажка.

Хто він, Морозенко?

Можливо, це один із соратників Богдана Хмельницького — полковник Станіслав Морозенко або осавул (виборна службова особа, яка відала озброєнням, постачанням та військовою підготовкою козаків) Кропивнянського полку Нестір Морозенко.

В інших варіантах цієї пісні Морозенко — преславний козак, який «на три милі кругом себе кладе ворожого трупу», у бою за ним «тече кривавая річка. Ні страху, ні втоми не знає молодий воїн, і лише численність ворогів здолала героя. Терплячи страшні муки, Морозенко не кориться, він виявляє незвичайну витривалість, зневажає смерть і з думкою про Україну гине.

Основною рисою Морозенка була насамперед любов до Батьківщини, готовність завжди виступити на її захист, виняткова мужність у боях з ворогом. Пісня підкреслює красу і силу улюбленого героя, його хоробрість і молодецтво:

Ой з-за гори та з-за кручі
Буйне військо виступає,
Попереду Морозенко
Сивим конем виграває.

Захищаючи рідні землі, Морозенко хоробро б’ється із заклятими ворогами. Під час бою повністю проявився блискучий талант молодого полководця: татари втратили втроє більше, ніж козаки. Потрапивши в полон, Морозенко мужньо переносить катування (з вирваним серцем герой споглядає Україну із Савур-могили). Цей факт підкреслює незвичайну силу і витривалість героя. В останню хвилину життя Морозенко думає не про себе, а про свою сплюндровану батьківщину.

Джерело