Ностальжі..

Тихенько похапцем легкий серпневий вечір Схопив її за ніжні розхристані навстіж плечі, Поніс у спогади якимись манівцями. І від спокуси щастя вона була без тями… Так вітровій-джиґун кружляв в солодкім вальсі: І від палкого поцілунку спустилися бувальці.. Легенько, зовсім по-дитячому всміхнулась Надія й віра в майбуття вернулась… Назустріч щастю руки простягнула- І у полон Любові серпнево промайнула… Наталія Немировська