Тихенько похапцем легкий серпневий вечір
Схопив її за ніжні розхристані навстіж плечі,
Поніс у спогади якимись манівцями.
І від спокуси щастя вона була без тями…
Так вітровій-джиґун кружляв в солодкім вальсі:
І від палкого поцілунку спустилися бувальці..
Легенько, зовсім по-дитячому всміхнулась
Надія й віра в майбуття вернулась…
Назустріч щастю руки простягнула-
І у полон Любові серпнево промайнула…
Наталія Немировська
Немає коментарів:
Дописати коментар