Доброго дня, шановні читачі мого блогу!
Привіт усім закоханим у співуче українське слово)
Я зі своїми однокласницями (кудись дивлюсь) |
Ну що ж прийшов час розповісти про себе хоч пару слів!
Я - вчитель за покликанням.
Я не буду писати свої біографічні дані. Просто згадаю один випадок із дитинства. Ви знаєте, у мене у школі було багато обов'язків, однак потішав найбільше один - я була вожатою у підшефному класі. Дуже любила малечу, та й вони до мене ставилися із приязністю.
Добре пам'ятаю, як діти до мене завітали додому у вихідний день, аби я з ними вирушила в похід ( є у нас в місті урочище Белендіївка, туди й попрямували). Після таких вилазок питання про майбутню професію визначилось само собою. А ще - у мене були найкращі вчителі. Причому ніхто ніколи не говорив, що когось не любить чи ненавидить. Ні. Усі з повагою ставилися до Вчителя. Не дарма хтось сказав, що цінність школи дорівнює цінності учителя.
До речі, якось так сталось, що й працюю я у своїй рідній школі. Школі, у якій навчався мій батько та мої дівчатка.
Я вчитель української мови та літератури. Люблю свою роботу, своїх вихованців. Слово, кажуть, здатне вилікувати, надати крила, піднести над землею..., однак є зворотня сторона: воно може й поранити душу, звести нанівець будь-які надії. Любові до щирого українського слова я намагаюсь навчити учнів не лише на уроках, а й під час екскурсій, виховних годин.
Українське слово, настояне на калинових кетягах, виплекане долонями наших бабусь та дідусів, сховане від лихоліть у вишитому рушничкові, оплакане у піснях та думах, навіяне при першому зізнанні у коханні... Слово матері, слово Батьківщини.. слово Українське.
Не люблю офіційності .. Тому, можливо, трохи зморю свого читача розповідями.
Я люблю на уроках експериментувати : уроки-подорожі, уроки-дискусії, квест-ігри, усього не перелічити. Люблю, щоб діти на уроці були живими: висловлювали свої думки, не боялися хибної відповіді, підтримували один одного, активно включалися в обговорення. А для цього мало просто знати свій предмет - треба обожнювати дві речі: дітей і науку, яку ти будеш доносити до своїх учнів.
А я не вмію стояти на одному місці- мені потрібен рух, рух вперед. Учитись ніколи не пізно. Учитися - це круто. Учитися разом із учнями, учити учнів. Учити не просто використовувати прослуханий чи прочитаний матеріал на практиці, а навчити їх вчитися, провокувати виникнення бажання отримати потрібну інформацію.
Шевченківське свято |
Моя матуся |
Мої дівчатка |
Я не просто звичайний учитель-словесник, я мама двох прекрасних донечок Надії та Анастасії, я бабуся непосидючого онучка Нікітки ( мовники, не крутіть носом, я знаю , як це буде українською: ім'я не обговорюється, так назвала моя дочка), я донька найкращої у світі матусі, я дружина чоловіка, який мене розуміє та любить. Ми найщасливіші, коли любимо та даруємо усім відчуття захисту, рівноваги та любові.
Жіноча доля, кажуть, не легка,
Та іншої я в Бога не просила.
А ще я у постійному пошуку. Як придумати якісь цікавинки, конкурси та ...звичайні уроки. Тому уже рік з лишком я стараюсь схопити за хвіст та оволодіти усі премудрості Інтернет-ресурсів, що допомагають візуалізувати урок, створити тестування, інтерактивні ігри ( можете такі , до речі, знайти у мене на сторінці "Мовознавчі забавки") тощо. Можна переглянути презентацію , виконану у Prezi, для того , щоб зрозуміти що я використовую у своїй практиці.
А ще я трохи пишу вірші. Дуже трохи, коли на мене навіє щось невідоме і прекрасне. При бажанні можете оцінити мою писанину на сторінці "Мої поезії- то невеличкий острів".
Усім бажаю миру, злагоди та любові!
Велике прохання: не будьте пасивними читачами, напишіть свої міркування, рекомендації чи зауваження.
З повагою, автор блогу Наталія Немировська
Буде не сумно!
9 лип. 2016 ... Підписатися на: Дописати коментарі (Atom) ... квест-гра з теми "Прислівник" · За кулісами творчої лабораторії · Іван Багряний "Тигролови ... natalianemirovska.blogspot.com |
1
2
3
4
5
6
7
8
Немає коментарів:
Дописати коментар