Я в осені для нас попрошу...

Цілунок осені із присмаком кориці

ввижається тобі великим щастям,

таки аж просто неймовірним

дивом.

Пронісся потяг справ,  мов колісниці.

Пригірклий смак невдач покрився небуттям-

туманом сизим, сумним

мотивом…

Навколо  тихо вже, і ти сидиш на ганку,

огорнена в легку ажурну шаль,

в гармонії з собою,

без зайвих параной.

Окрилення сковзнуло тихо ... на світанку...

Можливо, опісля філіжанки кави,

смачної, з коньяком,

ваніллю і вершками…

Та то вже не суттєво, бо  ти -  окрилена.

Усі бездарні будні  прихопить осінь,

залишить лише шлейф,

багряний,  із яскравими

ідеями-зірками.

Я в осені для нас попрошу рівноваги,

аби усе розставить по місцях,

любові,  розуму, поваги

і  вміння -

душі не губити в манівцях…

22 жовтня 2016 р.    Наталія Немировська