Цілунок осені із присмаком кориці
ввижається тобі великим щастям,
таки аж просто неймовірним
дивом.
Пронісся потяг справ, мов колісниці.
Пригірклий смак невдач покрився небуттям-
туманом сизим, сумним
мотивом…
Навколо тихо вже, і ти сидиш на ганку,
огорнена в легку ажурну шаль,
в гармонії з собою,
без зайвих параной.
Окрилення сковзнуло тихо ... на світанку...
Можливо, опісля філіжанки кави,
смачної, з коньяком,
ваніллю і вершками…
Та то вже не суттєво, бо ти - окрилена.
Усі бездарні будні прихопить осінь,
залишить лише шлейф,
багряний, із яскравими
ідеями-зірками.
Я в осені для нас попрошу рівноваги,
аби усе розставить по місцях,
любові, розуму, поваги
і вміння -
душі не губити в манівцях…
22 жовтня 2016 р. Наталія Немировська
Немає коментарів:
Дописати коментар