І возвеличимо на диво І розум наш, і наш язик... (Т. Шевченко)

19 жовт. 2017 р.

Я упиваюсь, осене, тобою...

Результат пошуку зображень за запитом "я упиваюсь осене тобою"Я упиваюсь, осене, тобою,
твоїм легким
та неймовірно свіжим вітром,
який здіймає у вічному двобої
останній лист
в мінорній ноті
сонячного світла.

Твоя багатоликість гратиме на арфі
стривожених
спустошених полів,
огорне   терпкуватий  меду запах,
як тінь далекого дитинства, і мене ,
як спраглу землю, 
напуватиме  із лона
краплинами
казкових неземних  джерел.

Ну що ж, красуне , сядемо з тобою?
І ти мене туманом  огорнеш,
впадеш росою суму
та журбою
мені на плечі,  в очі зазирнеш,
а я наллю тобі горнятко чаю,
сувій листів закоханих віддам.
Ти  так спокійно: “Згодом дочитаю...”

-       Ти ж,  подруго,  читаєш по очам?
 Помовчимо  з тобою наодинці-
мрійлива й вічна, сива й золота...
Щось сокровенне  бачу я в зупинці
 твоїй, моя пораднице шляхетна)

 Наталія Немировська
19.10.2017

Немає коментарів:

Дописати коментар

Контактна форма

Назва

Електронна пошта *

Повідомлення *

СловОпис

Усе - під рукою)

Українська література - в кіно)