І возвеличимо на диво І розум наш, і наш язик... (Т. Шевченко)

21 січ. 2018 р.

Усе таки жива!

Ти самотня  йдеш по горизонту,
не плануєш ніц:
забракло навіть сил...
Смак  минулого життя - лиш контур
заважких, та ще
слухняних
крил.
І  немов  підбита   в небі птаха-
біль уже закляк,
зацепенів.
А його слова - страшніші цвяха,
що  на скельця
душу спопелив.
Хвиля ніжності по тілу  промайнула-
ти ЖИВА.
А  думала:  у тебе   МИТЬ...
Не ховай у шпарку, не держи минуле,
бо, на щастя, є у тебе
задля  кого жить.
Заплетеш в єдино  віру із любов’ю,
у долоню вирвеш
низку гіркоти.
Стрімголов  у вирву не впади нудьгою-
вимрій собі щастя,
та тихо  охопи
Бентежністю та  щирістю,
бузково-ніжним поглядом
довірою та легкістю,
а , головне,
ЛЮБОВ’Ю!

Наталія НемировськаПов’язане зображення

Немає коментарів:

Дописати коментар

Контактна форма

Назва

Електронна пошта *

Повідомлення *

СловОпис

Усе - під рукою)

Українська література - в кіно)