 Було це давно, ще за старої Австрії, в 1916 році.В купе першої кляси швидкого потягу Львів - Відень їхали чотири пасажири:англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист БогданКосів. Розмова велася навколо різних проблем і тем. Нарешті заговорили промови - чия краща, котрій з них належить світове майбутнє.Першим заговорив англієць:- Англія країна великих завойовників і мореплавців, які рознесли славуанглійської мови по всьому світі. Англійська мова - мова Шекспіра, Байрона,Дікенса, Ньютона та інших великих літераторів і вчених.- Ні в якому разі, - гордовито заявив німець. - Німецька мова - це мова двохвеликих імперій - Великої Німеччини й Австрії, які займають більше половиниЄвропи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шіллера, Гегеля.Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова мас світове значення.Італієць усміхнувся і тихо промовив:- Панове, ви обидва помиляєтеся. Італійська мова - це мова сонячної Італії,мова музики й кохання, а про кохання мріє кожен. На мелодійній італійськіймові написані кращі твори епохи Відродження, твори Дайте, Бокаччо, Петрарки,лібретто знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні, Доніцетті. Тому італійськіймові належить бути провідною у світі.Українець довго думав і нарешті промовив:- Ви ж по суті нічого не сказали про багатство і можливості ваших мов. Чимогли б ви написати невелике оповідання, в якому б усі слова починалися з тоїсамої літери?- Ні. ні, ні! Це ж неможливо, - відповіли англієць, німець та італієць.- На ваших мовах неможливо, а нашою - просто. Назвіть якусь літеру, -звернувся він до німця.- Нехай буде "П" - сказав той.- Добре. Оповідання буде називатися.
ПЕРШИЙ ПОЦІЛУНОКПопулярному перемишлянському поетові Павлові Подільчаку прийшло поштою приємнеповідомлення:"Приїздіть, пане Павле,- писав поважний правитель повіту ПолікарпПаскевич,-погостюєте, повеселитесь". Пан Павло поспішив, прибувши першимпотягом. Підгорецький палац Паскевічів привітно прийняв приїжджого поета.Потім під’їхали поважні персони - приятелі Паскевичів... Посадили пана Павлапоряд панночки - премилої Поліни. Поговорили про політику, погоду. Пан Павлопрочитав підібрані пречудові поезії. Панна Поліна програла прекрасні полонезиПонятовського, прелюд Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспань,польку. Прийшла пора пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну,плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пільзенське пиво. Принесли печеніпоросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет,пухкі пампушки під печеричною підливкою, пироги, підсмажені плецки. Потімподали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцеляновіполумиски полуниць, порічок.Почувши приємну повноту, пан Павло подумав про панночку. Панна Полінапопросила прогулятися по Підгорецькому парку, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Пропозиціяповністю підійшла прихмелілому поетові. Походили, погуляли....Порослий папороттю предавній парк подарував приємну прохолоду. Повітряп’янило принадними пахощами. Побродивши по парку, пара присіла під порослимплющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися.Почувся перший поцілунок: прощай парубоче привілля, пора поетові приймакувати!
В купе пролунали оплески. Всі визнали: милозвучна, багата українська мова будежити вічно поміж інших мов світу.Зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати своєї поразки.- Ну а коли б я назвав іншу літеру? - заявив він. - Ну, наприклад, літеру "С"!- Я на своїй мові можу укласти не лише оповідання, але й навіть вірш, де всіслова будуть починатися на "С". Якщо Ваша ласка, прошу послухати.
САМІТНИЙ САДСонно сипляться сніжинки,Струмінь стомлено сичить.Стихли струни, стихли співи,Срібні співи серенадСріблом стеляться сніжинкиСпить самітній сонний сад...Сипле, стелить сад самітнійСірий смуток - срібний сніг,Сумно стогне сонний струміньСерце слуха скорбний сміхСеред саду страх сіріє.Сад солодкий спокій снить.
- Геніально! Незрівнянно! - вигукнули англієць й італієць.Потім усі замовкли. Говорити не було потреби.
Панас Столярчук, професор("Українська думка", Лондон)
|
|
