І возвеличимо на диво І розум наш, і наш язик... (Т. Шевченко)

3 вер. 2016 р.

Я - осінь...

Я трохи, можливо, схожа на осінь:

спекотну, холодну і дощову...
Потрохи думки розсіваються в просинь,
бентежні, розважливі, - у грозову...

Я - жінка, Я  сильна: у мене є діти,
 ікупа роботи, і чоловік .
Чого ж цим турботам мене не обсісти,
коли я сама так приваблюю їх?

Зранку робота, з обіду - робота,
на вечір - турбота, бо  є в мене сенс!
Так все життя пролетить у висотах:
вчити, тримати, робити .. Любить

Я - жінка,  я осінь, з ясними очима,
з волоссям із просинню. з роєм думок.
Я - сильна, я - мужня, я незборима...
і  грішна , мабуть, не без помилок.

 Та  в  мене є доньки, онучок Нікітка,
і мама, й сестра, і є чоловік
Чому ж мені, люди,  чому не радіти,
бо ж дехто не мав цього за  цілий вік.

Ось осінь тихенько до мене схилилась, 
теплом й прохолодою війнуло у даль...
А може, то все мені просто приснилось?
Я знову весна? Ні, я - осінь На жаль..

Наталія Немировська

Немає коментарів:

Дописати коментар

Контактна форма

Назва

Електронна пошта *

Повідомлення *

СловОпис

Усе - під рукою)

Українська література - в кіно)