спекотну, холодну і дощову...
Потрохи думки розсіваються в просинь,
бентежні, розважливі, - у грозову...
Я - жінка, Я сильна: у мене є діти,
ікупа роботи, і чоловік .
Чого ж цим турботам мене не обсісти,
коли я сама так приваблюю їх?
Зранку робота, з обіду - робота,
на вечір - турбота, бо є в мене сенс!
Так все життя пролетить у висотах:
вчити, тримати, робити .. Любить
Я - жінка, я осінь, з ясними очима,
з волоссям із просинню. з роєм думок.
Я - сильна, я - мужня, я незборима...
і грішна , мабуть, не без помилок.
Та в мене є доньки, онучок Нікітка,
і мама, й сестра, і є чоловік
Чому ж мені, люди, чому не радіти,
бо ж дехто не мав цього за цілий вік.
Ось осінь тихенько до мене схилилась,
теплом й прохолодою війнуло у даль...
А може, то все мені просто приснилось?
Я знову весна? Ні, я - осінь На жаль..
Наталія Немировська
Немає коментарів:
Дописати коментар