У пошуках скарбів не загубити б душу,
бо інколи ми забуваємо одне:
через гнітюче лише слово “мушу”
нас ритм такий візьме зовсІм ковтне.
Ми ж поспішаємо копійку заробити.
Робота, виклик часу, нервів збій.
Ключі від щастя легко загубити,
буденність швидко згорнеться в сувій
Учімося радіти кожній миті,
цілунку долі в посмішці дітей,
турботі чоловіка в надвечір’ї
і голосу непроханих гостей,
і маминим повчанням щонеділі,
хоча за сорок вже тобі давно.
Радієш, і цілуєш скроні милі,
і згадуєш дитинство, як в кіно.
Складаєш в пазли всі прекрасні миті,
і посмішки, й тривоги, гнів, любов.
То ж, друзі, всі мости відкриті,
живіть на повні груди і
залишайтеся Собою)
Немає коментарів:
Дописати коментар